Депрессия - расстройство настолько распространенное, что ее иногда называют «простудой» среди психических заболеваний. Каждый из нас когда-нибудь бывал подавленным. «У меня депрессия» иногда говорят совершенно здоровые люди - когда они чувствуют себя удрученными в связи с несостоявшимися важными для них планами. Несмотря на печальные чувства люди, продолжают жить своей повседневной жизнью. В противоположность этому, страдающие депрессивным расстройством испытывают отчаяние и беспомощность, которая одолевает ими надолго, так просто не проходит, и, как правило, существенно нарушает способность человека адекватно думать и действовать, что не может не сказаться на его работе и общении с людьми.

В юнацькому віці завершується біологічне дозрівання, встановлюється емоційна стабільність, важливою потребою стає інтелектуальний розвиток, стабілізується рівень домагань і самооцінка, відбувається становлення ідентичності, що пов'язане з особистісною рефлексією, формується світогляд та життєві перспективи. Дружба набуває нової якості,  усвідомлюється цінність кохання. Це період важливих змін у соціальному і внутрішньому плані. А тому велику роль в юнацькому віці відіграють саме емоції.

«Афективний центр юнацького життя - це побудова планів на майбутнє», спроба реалізувати все до ладу і зрозуміти сенс власного життя. У цьому віці, як правило, остаточно обирається професія. Рівень соціального життя такий, що без спеціальної підготовки, без освіти дуже складно побудувати гідне в матеріальному відношенні життя. Також у цьому віці вже досить яскраво проявляються потреби в престижі, повазі і самоповазі. Юнаки відчувають фрустрацію, якщо щось на цьому шляху не виходить. 

Тривалий час ліворукість розглядалася не як індивідуальний варіант норми, а як аномалія, порушення у розвитку. «Неправильних» дітей намагалися перевчити писати правою рукою, але це призводило до таких негативних наслідків, як невроз, логоневроз (заїкання) та навіть писальний спазм (дрижання та судоми руки, що проявляються в порушенні почерку). Але переважаюче володіння рукою залежить не від «бажання» дитини або її впертості, а від особливої організації діяльності мозку, що визначає не тільки «провідну» руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій. Ціною великих зусиль можна навчити ліворуку дитину працювати правою рукою, але не можна змінити її біологічну суть. Ліворука людина здатна не лише адаптуватися у «праворукому» світі, а й досягти високого рівня розвитку.