Домінування емоцій негативної модальності може свідчити про труднощі соціалізації, особливо якщо мова йде про адаптацію до нових умов. До того ж, це може бути відстроченим ефектом більш ранніх психічних травм. Тому важливо вчасно звернути увагу на можливі проблеми. Аби у доросле життя юні люди вступали впевнено і легко.

У працях вітчизнаних та зарубіжних вчених пропонуються різні підходи до вивчення та розвитку емоційної сфери юнаків (Л.М.Абалін, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Г.Джонс, О.В.Запорожець, І.С.Кон,  Т.С.Кириленко, Б.І.Кочубей, В.Р.Кисловська, А. В. Кучменко, А. В. Кучменко, В.М.Писаренко, О.А. Сіліна, П.М.Якобсон та інші).

В ході експериментального лонгітюдного дослідження Е. А. Сіліна, обстежила одних і тих же дітей у VII і вдруге в IX класі, юнаки в порівнянні з підлітками виявляють велику екстравертованість, меншу імпульсивність і емоційну збудливість і велику емоційну стійкість.

За даними лонгітюдного дослідження І. В. Дубровіної та співробітників, загальний рівень тривожності у дев'ятикласників в порівнянні з семи- і восьмикласникам різко знижується, але в X класі знову підвищується, в основному за рахунок зростання самооцінюючої тривожності. Зростання самооцінюючої тривожності у VIII та X класах пояснюється, мабуть, тим, що ці класи - випускні.

Емоційна сфера юнаків характеризується:

1) різноманіттям пережитих почуттів, особливо моральних і громадсько-політичних;

2) більшою, ніж у підлітків, стійкістю емоцій та почуттів;

3) здатністю до співпереживання, тобто здатністю відгукуватися на почуття інших, близьких їм людей;

4) розвитком естетичних почуттів, здатністю помічати прекрасне в навколишнього дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м'яких, ніжних, спокійних ліричних об'єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м'якості, стриманості.

5) більшою стійкістю і глибиною дружби; друзі вибираються, висходячи із загальних інтересів і занять, рівності відносин, відданості і обов’язків;

6) появою почуття любові; юнацька любов, як правило, чиста, безпосередня, багата різноманітними переживаннями, носить відтінок ніжності, мрійливості, ліричності і щирості.

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставлення людини до світу й до інших людей,  до процесу і результату її практичної діяльності. Існує припущення, що колись емоції були передформою мислення і виконували найпростіші, але життєво необхідні функції. Вони прогнозували зміни навколишнього середовища, при чому здійснювали це комплексно, цілісно, без детального аналізу, як у процесі мисленнєвої діяльності. Вони виступають додатковим мотиваційним фактором: прагненням уникнути подій, що породжують негативні емоції, та включитися в події, що викликають позитивні переживання.

У сучасній зарубіжній психології усталився погляд на емоції як результат еволюційно-біологічних процесів (Р. Плачик, К. Ізард). Плачик визначає емоцію як генетич­но зумовлену реакцію організму, пов'язану з пристосуваль­ним, біологічним процесом. Згідно з К. Ізардом, емоція є складним феноменом, що охоплює нейрофізіологічний, ру­хово-експресивний та чуттєвий компоненти.

За Бойко «емоції - це генетичні програми поведінки, що володіють енергетичними властивостями - здатністю відтворення, трансформації, динамікою, інтенсивністю, спонукаючі впливом».

В нашому дослідженні акцент робився на такі емоційні стани особистості, як агресія, фрустрація, тривожність, ригідність (параметри визначалися за методикою самооцінки психічних станів Айзенка), а також на рівень розвитку емпатії (методика В.В.Бойко), співвідношення її компонентів. Отримані дані співставлялися з рівнем соціально-психологічної адаптації (за методикою Р.Даймонда та К. Роджерса)

Дане дослідження важливе як з позиції визначення ступеня соціальної та емоційної комфортності юнаків, характеру взаємодії з оточенням, так і з позиції можливого впливу емоційного відгуку на результати навчання та подальше професійне становлення.

В експерименті брали участь 50 осіб у віці 16-21 років (студенти 1-го курсу Інституту психології та педагогіки ВДПУ імені М.Коцюбинського). Дана вибірка формувалася на основі переконання, що майбутні педагоги (вчителі початкових класів) та психологи повинні свідомо обирати свій професійний шлях, співставивши свої емоційні особливості з тими характеристиками, які містить їхня майбутня професія, адже юнацький вік – це і вік формування рефлексії, самосвідомості, самоаналізу.

В ході дослідження було виявлено досить низький рівень емпатії юнаків-першокурсників вузу (40% мають занижений рівень, 34 % - середній, 15% - дуже низький і лише 11% - високий). Переважають емоційний (у 43% він був домінуючим) і раціональний (у 54% домінуючий) канали емпатії. Такі низькі показники можуть бути спричинені самим процесом адаптації і виступати як захисний механізм при не сприятливих умовах.

Дослідження емоційних станів дало такі результати: здебільшого середній рівень тривожності (у 64%), фрустрації (у 72%), агресивності (у 75%). Натомість, рівень ригідності дещо завищений: так, середній рівень виявлено у 77% досліджуваних, а високий – у 19%.

Отже, прямої кореляцію між рівнем емпатії та рівнем емоційної ригідності не виявлено (кореляційний зв'язок є незначним). Тож можна стверджувати, що тісного взаємоз’язку між цими двома параметрами немає. А тому причиною низького рівня емпатії мають бути інші елементи емоційної сфери юнаків.

Занижений рівень емпатії може бути спричинений труднощами в адаптації, адже тоді актуалізується потреба в безпеці; проте, в нашому дослідженні такого не виявлено (адже рівень адаптації в нормі), тому низький рівень емпатії спричинений іншими факторами.