„У кожному з існуючих дотепер   людських суспільств виявлявся певний поділ праці між чоловіками й жінками, специфічні для чоловіків і жінок види діяльності й соціальних функцій”, пише І.С. Кон. Соціальні норми, що визначають, чим повинні або не повинні займатися чоловіки й жінки, називаються соціальними статевими ролями, а реальна поведінка, що реалізує ці нормативні очікування або орієнтована на них, - статево-рольовою поведінкою. Головним аспектом диференціювання статевих ролей є уявлення про те, чим відрізняються або повинні відрізнятися одне від одного чоловіки й жінки за фізичними, соціальними і психічними якостями - соціально-психологічні стереотипи маскулінності й фемінності, тобто  гендерні стереотипи.

Під гендерною (статевою) роллю розуміють "систему середовищних стандартів, приписань, нормативів, очікувань, яким людина повиннa відповідати, щоб її визнавали чоловіком або жінкою”. Таким чином, ролі задаються суспільством, застосовуються до всіх індивідів певної категорії і є добре засвоєними реакціями. Найпростіша  модель статевих ролей, вважають вітчизняні вчені В.Е. Каган й И.С. Кон, побудована по альтернативному принципі "або - або". У ній чоловіча роль асоціюється із силою, енергійністю, брутальністю, агресивністю, безстрашністю й т.п., а жіноча - зі слабкістю, пасивністю, ніжністю, миролюбністю, емоційністю й ін.

Маргарет Мід завдала нищівного удару по переконанню, начебто чоловіки й жінки "від природи" створені для певних ролей. Вона написала про це в книзі "Стать і темперамент", у якій представлені її спостереження за життям трьох племен у Новій Гвінеї.

Арапеші - миролюбний народ, що займається садівництвом, полюванням і вихованням дітей. Чоловіки й жінки "об’єднуються заради спільної справи, головним чином пов'язаної з ніжною турботою про дітей, вони бачать основний зміст свого життя у вихованні наступного покоління". Арапеші "вважають, що й чоловікам, і жінкам властиві доброта, чуйність і прагнення до співробітництва, вони охоче  піклуються про тих, хто молодший й слабкіший, і одержують від цього найбільше задоволення". Оскільки робота в арапешів ділиться нарівно й майже ніхто не воює, у них майже немає необхідності вибирати лідерів. Лідери потрібні лише для організації традиційних церемоній кожні кілька років.

Мундугумори. Це плем'я мисливців являє собою різкий контраст у порівнянні з добродушними арапешами. Чоловіки й жінки племені мундугомор однаково ворожі, підозрілі й жорстокі по відношенню одне до друга й своїх дітей. Ворожість усередині родини підсилюється під впливом системи, при якій чоловіки одружуються   зі своїми дочками, а жінки - із синами. Із самого початку життя дітей пов'язана з негативним досвідом,  цей негативізм і обумовлює їхнє існування, коли вони стають дорослими.

Тчамбулі. Їхні поняття про статеві ролі протилежні нашим стереотипам. Жінки племені тчамбулі керують суспільством, ловлять рибу, займаються ткацтвом, торгують, у той час як чоловіки прикрашають себе, захоплюються аматорським мистецтвом і витрачають час на обмірковування святкових церемоній. Жінки із племені тчамбулі завжди працюють, готують їжу й із задоволенням спілкуються одна з одною, але серед чоловіків панує атмосфера напруженості й недовіри. Жінки добродушно лагодять із чоловіками, але ставляться до них скоріше, як до маленьких хлопчиків, а не як до дорослих рівноправних членів суспільства.

Досвід, придбаний Маргарет Мід у Новій Гвінеї, змусив її переглянути свої погляди про "природні" ролі чоловіків і жінок. Вона зробила висновок, що хоча в кожному суспільстві певним чином установлені ролі чоловіків і жінок, це не обов'язково означає наявність протилежностей між особами обох статей і відносини панування й підпорядкування між ними.

Після новаторського дослідження Мід виявлені й інші особливості статевих ролей. Наприклад, у суспільстві пігмеїв племені мбуті жінки не тільки займаються полюванням, але навіть продовжують цю діяльність у період вагітності й знову приступають до неї незабаром після пологів.

Висновки, до яких приходять дослідники, розглядаючи зміст стереотипів маскулінності - фемінінності, полягають у тому, що багато статевих розходжень обумовлюються скоріше соціальними й культурними факторами, аніж біологічними або психологічними характеристиками. Біологічні розходження між статями можуть бути згладжені або розширені в соціальному й культурному контексті.

Та, як би там не було, гендерні стереотипи досить довго панували в свідомості членів нашого суспільства, зокрема, при розподілі функціональних ролей у сім’ї. Яскравим зразком того є так звана „традиційна” (асиметрична, патріархальна) сім’я. „В традиційній сім’ї чоловік є основою матеріального забезпечення і безсумнівно її  головою… За це чоловік звільняється від усіх домашніх обов’язків. На дружину лягають основні турботи з формування і відтворення сімейного мікроклімату”. Існує й інша модель сім’ї – „симетрична” (егалітарна), „що заснована на практиці повної рівності дружини та чоловіка”.

Саме наявність чи відсутність гендерних стереотипів у сім’ї, особливо при розподілі функціональних обов’язків між подружжям, і є предметом нашого дослідження. Ми також хотіли виявити деякі відмінності у поглядах на питання розподілу ролей у сім’ї в залежності від статусу „одруженої”/ „неодруженої” людини  і, що є не менш важливим, від тривалості подружнього життя. І, звісно ж, від статі наших респондентів.

В ході дослідження були зроблені наступні висновки:

• до стереотипів у розподілі сімейних обов’язків більше схильні чоловіки;
• основну частину обов’язків (особливо фінансове забезпечення) чоловіки беруть на себе;
• жінки прагнуть, аби більшість обов’язків була спільною для подружжя;
• одружені (особливо ті люди, яки прожили в шлюбі 5 і більше років) „стирають” відмінності статі при виконанні обов’язків і прагнуть всі з них розділити порівну;
• серед неодружених людей досить часто траплялися зовсім протилежні погляди стосовно функціонального розподілу обов’язків; спостерігалися коливання від традиційного розподілу за принципом „чоловік – годувальник, жінка – берегиня сімейного вогнища” аж до досить своєрідних, де в ролі „добувача” виступає саме жінка, а домашнім господарством і дітьми займається чоловік;
• виявлено дуже мало обов’язків, якими повинна займатися лише дружина або лише чоловік; в цілому більшість респондентів схиляється до думки, що більшістю обов’язків мають займатися і дружина, і чоловік;
• у питанні виховання та розвитку дітей більшість (незалежно від статі) схиляється до думки, що це справа обох батьків;
• підтримка позитивного психологічного клімату також має бути пріоритетом і чоловіка, і дружини.

Цікав,  що деякі з респондентів при одержанні відповіді стосовно того, що ми хочемо вивчити даним дослідженням, заявили „Сьогодні про жодні стереотипи й мови бути не може. Це час, коли відмінності стерто. Головне – аби сім’я міцно трималася і обоє повинні докласти до цього якнайбільше зусиль.”

Отже, традиційна, патріархальна, сім’я поступилася місцем егалітарній. В ній немає місця ні гендерним стереотипам, ні розподілу обов’язків за принципом „твоє-моє”. Тепер в сім’ї усе, в тому числі проблеми, має бути „нашим”, спільним. Це має принести більше розуміння, любові, радості і, в першу чергу, психологічного комфорту.